Чому не варто викидати батарейки у сміття

   

Ні для кого не секрет, що переважна більшість речовин і процесів виробництва мають свої побічні ефекти.. Одним із яскравих прикладів подіного є батарейка. 

       В кожному домі безліч речей, котрі потребують підзарядки від звичайної чи акумуляторної батарейки. Ми звикли до цього блага... але воно, як і все, не вічне. Використані батарейки, переважно, потрапляють у смітник. І даремно. 

БАТАРЕЙКИ НЕ МОЖНА ВИКИДАТИ У ЗВИЧАЙНЕ СМІТТЯ!!!! 

Кожна батарейка, це маленька міні-лабораторія, чи міні-склад хімічних речовин. 

Батарейки поділяють на два види:

  • первинні - звичайні батарейки, що не піддаються підзарядці;
  •  вторинні - котрі можна підзаряджати повторно.

За складом батарейки бувають:

  • Сольові батарейки
  • Лужні батарейки або алкалінові батарейки
  • Ртутно-цинкові батарейки
  • Ртутно-кадмієві батарейки
  • Срібно-цинкові батарейки
  • Мідно-цинкові батарейки
  • Повітряно-цинкові батарейки
  • Літієві батарейки
  • Йодо-літієві батарейки

 Як працюють батарейки?

- перетворють "хімічну енергію" з джерело живлення для потреб людини.

 

Що стається, коли батарейка потрапляє на звичайне сміттєзвалище?Чому не варто викидати батарейки у сміття... Why we shouldn’t throw batteries into dumpster

  • Руйнується зовнішня оболонка батарейки, в результаті чого важкі метали та ртуть, що міститься у них потрапляють у грунт та найближчі водні системи.
  • Одна пальчикова батарейка, може забруднити близько 400 літрів води або 20 м2 грунту.
  • Ртуть, що потрапляє  з викоритсанної батарейки у  водні екосистеми, піддається зміні мікроорганізми, що переробляють її на  метилртуть.
  • Метилртуть, навіть у малих дозах в рази токсичніша за звичайну ртуть.

-  таким чином важкі метали і метилртуть, стають одним з компонентів харчових ланцюгів у природих екосистемах.

- малі водні істоти поїдають ці речовини, потім стають поживою для більших, скпричиняючи подальшу циркуляцію метилртуті у живій природі. 

- метилртуть накоричується у живих істотах, що харчуються продуктами водних ресурсів, де вона була, або дрібнішими істотами, що уже накопичили в собі цю речовину. 

- експерти МОЗ зазначають, що люди, що у великих дозах поїдають рибу, або трарин, що харчуються рибою стають накопичувачами метилртуті в своїх організмах.

        У  1956 році на прибережних територіях Японії  у місцевих рибалок виявили таку хворобу, як: Мінамата. Вона характеризується порушеннями зору, слуху, неврологічних проявах. Новонародженні можуть мути вади серця та ін.

Причина хвороби Мінамата - отруєння сполуками ртуті

Якщо жінки репродуктивного віку вживали продукти з вмістом ртуті, ці компоненти накопичувались в організмі і могли проходити через плаценту до дитити, спричинюючи відхилення. Також, якщо діти, в перші роки життя, вживають продукти отруєнні метилртуттю в них можуть виникати неврологічні та розумові відхилення. 

 Весь цивілізований світ давно навчився не просто утилізовувати  небезпечне сміття та переробляти його, а розвиненні країни давно непоганно заробляють на переробці сміття, зокрема і батарейок.

  • У Нью-Йорку викидати батарейки на звичайні звалища заборонено законодавством. Виробники і великі магазини, що продають елементи живлення, зобов’язані забезпечувати збір використаних батарейок, а інакше - штраф до 5 000 доларів.
  • Прагматичні німці, не здавши стару акумуляторну батарейку, нову не можуть купити.  
  • В Європі є лише три заводи, які можуть переробляти батарейки і приймають їх без попереднього сортування. Один із них — у Німеччині, другий — у Франції.

 І з вересня 2011 року третій відкрився і в Україні  

 

ДАВАЙТЕ ПРИЄДНАЄМОСЯ ДО ТРАДИЦІЙ СВІДОМИХ ГРОМАДЯН І ЗБЕРЕЖЕМО ЧИСТОТУ НАШОГО РІДНОГО КРАЮ І ЗДОРОВ'Я НАШИХ ДІТЕЙ.  

Коментарі

Здоров'язбережувальна компетентність

Здоров'язбережувальна компетентність