С.Черрато “Атомна сила..” - книга надзвичайно проста і дитяча на перший погляд книжка, яка після перегортання кожної наступної сторінки все більше захоплює. А по завершенню, і поготів – залишає відчуття вартісності. Читаєш останню сторінку і розумієш, що наука не стоїть на місці і тепер, а розвивається, рухаючись вперед семимильними кроками. Можливо – поза межі дозволеного.
Проста конструкція, невимушена атмосфера читання книги С.Черрато “Атомна сила..”, немов знаходишся у приємному та давно знайомому товаристві. І, Лізе Майтнер, про яку ніколи не чув, але, мабуть, від сьогодні вона претендує на статус твого героя. Проста, несмілива дівчинка, яка, проте, чітко знала чого хоче.
Сказати, що більше вплинуло на формування таланту Елізе важко. Чи то природні здібності та нахили, чи прогресивні, освідченні батьки, котрі завжди підтримували та «… вчили думати своєю головою…не сприймати все як банальність…». Та, можливо, і не потрібно вибирати, найімовірніше це сукупність усього – доля.
Лізе, від першого дитячого захоплення веселкою в калюжі і бажання осягнути природу речей, до відкриття розщеплення атома, пройшла нелегкий шлях. Вона, попри все, намагалася бути безтурботною і була щасливою.
С.Черрато “Атомна сила..” Відень. Дев’ятнадцяте століття.
Здавалося б магнетизм, гравітація та електрика можуть пояснити все. Уставленні погляди, консерватизм у культурі – стиль життя у науці – високі посади займають переважно чоловіки.
Дівчаток готують до ролі матері, дружини, господині. Вчитися у Вишах дозволено лише хлопчикам. С.Черрато “Атомна сила..”
Шлях головної героїні- Лізе Майтнер – вражає:
- Шкільне захоплення Лізе математикою та фізикою штовхають її на протест – бажання вчитися надзвичайно велике.
- Самостійна підготовка до атестату зрілості.
- Нарешті інститут, що більше нагадує помешкання безпритульних.
- Перший наставник, натхненник – Вчитель. А згодом і перша втрата.
- Принизлива робота в лабораторії: за яку доводилось самій платити і від усіх ховатися.
- Початок дружби з Отто, тривалістю у життя.
- І невимовне задоволення від того, що займаєшся улюбленою справою.
Була докторантура, звання професора, власний науковий відділ; знайомство із Марією Кюрі, Альбертом Айнштайном, Нільсоном Бором, Робертом Планком… Хіба це не досягнення… не мрія кожного науковця? Але це було потім. Спочатку, їй доводилось миритись із бідністю, голодом, війнами, нерозумінням, геноцидом.
Суспільно-політичне життя, в яке Лізе будь-що намагалася не втручатися, не раз вносить свої корективи у її власне. Єврейське походження під час Другої світової війни змушує її покидати усе: улюблену роботу, друзів, місце, яке вважала своїм домом. Вона втікає «… як злодійка! Професор фізики в інституті Кайзера Вільгельма… Але ж наука завжди була вища національної належності, ширша за кордони.»
Відгук-рецензію на іншу науково-популярну книгу, орієнтовану, зокрема, на дітей про відомого фізика Альберта Ейнштейна читайте тут - https://www.sciencechemistry.org.ua/yu-poteryanko-albert-ejnshtejn/
Лише завдяки чисельним друзям-науковцям з усього світу її знову і знову вдається відроджуватися та продовжувати свою роботу. Відкриття Протактинію, результати у дослідженні радіоактивності – створюють беззаперечний авторитет у науковому світі. З часом, вона може самостійно утримувати свою власну квартиру.
«… Порт’єри, столи, стільці… все куплено на гроші за мою наукову працю. Чого тільки не може фізика!»
Лізе Майтнер – успішний науковець – «… німецька Марія Кюрі», безліч лекцій по всьому світу, визнання. Та усе це і, навіть, австрійський паспорт, не допомагають уникнути єврейського переслідування.
С.Черрато “Атомна сила..” Героїня - мама бомби
С.Черрато “Атомна сила..” - а потім… жах… «…мама бомби». «Згідно з газетами, «Доктор Лізе Майтнер, австрійський фізик, вигнана з Берліна в 1938 році, зі грала вирішальну роль у створенні атомної бомби». Величезна популярність, інтерв’ю, лекції, зрада коханного Отто, численні нагороди, премії і – старість. Лізе продовжує тримати руку на пульсі наукових подій, але роки беруть своє, наука розвивається дуже швидко.
«…З сучасних наукових статей я вже не розумію навіть символів! Я вже надто стара…».
Ще кілька років і за пару днів до дев’яносторіччя, у 1968 році, Лізе Майтнер – блискучий науковець, що відкрила Протактиній, поклала все життя на дослідження радіоактивності та відкрила, спільно з Оттто Ганом та Фріцом Штрасманом розщеплення – покинула наш світ.
Жінка-науковець, людина з великим талантом, мужністю та працьовитістю. Лізе Майтнер – «…мама бомби» – котра, проте, завжди уникала війни; чий пацифізм скеровував її дослідження лише для благих цілей. Яка усе життя боролося за мирний атом та створення міжнародних організацій для врегулювання конфліктних ситуацій, задля уникнення повторень 6 та 9 серпня 1945 року.
Людина – варта захоплення та наслідування. Життя – гідне однієї із найважливіших премій – «За мужність – іти своїм шляхом; за мудрість – виборювати справжнє».
P.S. С.Черрато “Атомна сила..”
Рідкісна за манерою написання С.Черрато “Атомна сила..” та, як здалося, неупередженістю автора, книжка. Чудовий подарунок для юнних знавців фізики та хімії. Непогане розширення кругозору для людей, що не терплять читати сухих біографій та не сильно розбираються в науці. І на кінець, чудове повчання, засноване на реальних подіях та реальних людях. Якщо уже вчені, що доклали чимало зусиль, щоб відкрити розщеплення ядра поклали решту свого життя на те, щоб направити результати дослідження у мирне русло – то, чи маємо ми право нехтувати цими застереженнями…
Так ми не відчули на собі, що таке «ядерна війна» – але хто дасть гарантію, що зараз не створили нічого потужнішого, і якщо не ми, то наші діти можуть пожати плоди чиєїсь необдуманості та жорстокості. Мабуть, варто уже сьогодні усвідомити, що подібні дослідження і відкриття мають знаходитися лише в людяних руках, в іншому випадку краще залишити їх в небутті.
21.07.12
Світлана Кучпилюк
Рецензія на роботу С.Черрато “Атомна сила..” також надрукована на сайті http://kplit.com.ua/cherrato-symona-atomna-syla-nevyhadane-zhyttya-lize-majtner/
Коментарі
Дописати коментар